«Екскурсія в українську світлицю»

Мета: розширювати і поглиблювати знання дітей про рідний край, свою Батьківщину, формувати усвідомлення своєї належності до українського народу. Ознайомити їх з інтер’єром української хати, з традиційним побутом українського народу. Розширювати уявлення дітей про страви національної кухні, народні іграшки, український посуд, рушники. Збагачувати та активізувати словник іменниками на позначення назв предметів старовинного українського побуту. Сприяти розвитку пам’яті, уваги. Виховувати почуття любові до своєї Батьківщини, патріотизм, інтерес до пізнання минулого, повагу до народних звичаїв та традицій.

Завітаємо до світлиці – української хати,

Де вчать Батьківщину любити й поважати.

– Всі оселі та будинки починаються з порогів. І перш, ніж увійти, за давнім звичаєм вклоніться порогам і давайте промовимо такі слова: «Пороги, пороги! З вас починаються дороги. Дозвольте увійти до хати.»

- Рада вас усіх вітати

В моїй затишній хаті.

Проходьте, сідайте,

Уму-розуму здобувайте.

Сьогодні, друзі милі,

В гурті зустрілися  знову.

Про Україну дорогу

Ми поведем розмову.

Про теплий, рідний, любий дім,

Про те, як затишно у нім.

Про мову ніжну і барвисту,

І про криницю в полі чистім.

– Я хочу сьогодні запалити свічечку, яка буде символом нашої любові до рідного краю. А у ваших серденьках запалає маленький вогник гордості за те, що ви українці. Ви цей вогник маєте пронести через усе життя. Тож будьте чесні, горді, любіть свою матінку Україну.

Дитина:

Україна – рідний край,

Рідне поле, зелен гай,

Рідне місто і рідна хата.

Рідне небо й рідна мати.

– Діти, так як називається наша країна? (Україна)

-В нашому краї проживає мудрий і працьовитий народ – …? (українці)

– Сьогодні ми з  вами завітали до української світлиці. І я хочу познайомити вас з інтер’єром української хати. Я буду вашим екскурсоводом. Ви згодні?

– Подивіться на ці іграшки, якими колись давно гралися такі ж діти як ви. Виготовлені вони руками їх батьків з різних матеріалів.

– Цей коник з соломи. Який він? (солом’яний)

– Це поросятко з дерева. Яке воно? (дерев’яне)

– Ця кізонька з глини. Яка вона? (глиняна)

– Найулюбленіша іграшка для малят – це свищик. У сиву давнину вважали, що свищик відганяє злих духів від дитини. А робили свищики у вигляді тварин або птахів.

Дитина:

Глиняного півника мені купили

Глиняні у півника ніжки і крила.

Хвіст, аж горить, гребінь – іскриться

І світяться очі, ніби суниці.

Півник найгарніший в глиняній родині.

Півник, то півник, лише трохи дивний.

Співають щосили півні на дворище.

А мій не співає, а мій тільки свище.

– Підніміть голівоньки і ви побачите перед собою мисник – дерев’яні полички для зберігання посуду. До традиційного українського посуду відносяться: миски, їх використовували для перших страв, полумисок – використовувався і для перших, і для других страв. В горщиках готували та зберігали їжу. Ось макітра – це глибокий керамічний посуд для вареників, картоплі. Глечик – глиняний посуд для зберігання молока. Є в Україні своєрідний глиняний посуд – це куманці, барильця, горнятка.

– А ось, подивіться, яка гарна розмальована українська піч. Українці ставилися до печі з особливою пошаною як до годувальниці та берегині. Тому вона завжди була чиста і ніколи не стояла порожня. На ній господині готували обід, пекли хліб, пироги. Біля печі не можна лаятися, брехати, бо тоді страва з печі буде не смачна. Я теж замісила тісто і поставила його в піч, нехай печеться.

Веселенька біла піч

Стоїть у куточку.

Вона варить і пече

Кашу й пиріжечки,

Борщик, юшку, галушки

Ще й духмяні пампушки.

• Знизу в піч підкладали дрова, розпалювали піч. А це, погляньте, біля печі мої помічники. Кочерга або коцюба. Це знаряддя для перемішування в печі палива та вигрібання з неї жару, попелу. Рогач – довгий дерев’яний держак із двома закругленими ріжками. Як ви вважаєте для чого він потрібен?
• Так, за допомогою нього в піч ставили казани і варили різні страви.
• А які українські страви ви знаєте? Пригадайте, з яких інгредієнтів варять борщ.
• Давайте пограємо в гру «Зваримо борщ». Треба перенести і покласти в горщик лише ті овочі, які потрібні для борщу.

Гра «Зваримо борщ»

• Ще одним святим місцем в українській хаті було покуття або «святий кут». Тут у куточку на полиці стояли ікони з вишитими рушниками, висіла лампадка. Кожен, хто входив до хати, віддавав пошану перехрестившись до покуття.

Наша екскурсія продовжується. Погляньте, які гарні рушники прикрашають стіни. Від сивої давнини і до наших днів, у радості і в горі рушник – невід’ємна частина нашого побуту. У народі говорили: «Хата без рушників – як родина без дітей». Вишитий рушник можна порівняти хіба що з піснею.

Звучить «Пісня про рушник».

Дитина:

Біле поле полотняне,

Рівне, ткане, чисто пране,

А по ньому голка ходить,

За собою нитку водить.

Покрутнеться так і сяк –

Розцвіте червоний мак.

Зазирне і там і тут –

Василечки зацвітуть.

 Подивіться як палахкотять багатством кольорів рушники в нашій світлиці.

• Які ви бачите кольори на рушниках?
• Багато рушників вишиті двома кольорами – червоним і чорним. Чорний – це колір родючої землі, багатства, урочистості. Червоний – колір щастя, добробуту, кохання. Ним найчастіше вишивали дитячий, юнацький, весільний одяг.
• Існують різні види рушників: плечовий – для гостей, утирач – для рук, посуду, на обрядовому рушнику подавали гостям хліб-сіль, рушники-обереги, що оберігають хату від зла, вішали над вікнами, дверима. А цей рушник що прикрашає ікону на покутті називається божничок. Нашому рушнику-божничку більше ста років.
• Стіну з рушниками прикрашає український вінок. Український вінок – це не просто головний убір або прикраса, це оберіг дівочий.
• А що ми називаємо оберегом?

Дитина:

У віночок України заплету я квіти нині.

Віночок – не просто краса,

Йому підвладні й небеса.

Про це відомо у нас зроду,

Він оберіг народу й роду.

-У віночку є така сила, що біль знімає, волосся береже. І сила ця у квітах.

Віночок із квітів – це знахар душі.

В нім сила чаклунська, це шана красі.

Вплітається в нього багато квіток,

Зеленого листя, плодів ягідок.

Дубовий листочок – то міць силова,

Троянда – кохання,

А мальва – краса.

Ромашка – то мир,

Безсмертник – життя,

Волошка – то ніжність та радість буття.

Разом всі рослини – то є оберіг,

Його сплетемо, щоб голівку беріг.

• До віночка «вплітали» стрічки:

посередині – світло-коричневу – символ землі-годувальниці;

пообіч від коричневої – жовті стрічки – символ сонця;

за ними світло-зелені – символ краси та молодості;

потім – голубі, сині – символ неба і води;

далі в’яжуть жовтогарячу – символ хліба;

фіолетову – символ мудрості людини;

малинову – символ душевності, щирості;

рожеву – символ достатку.

• Давайте пограємо в «Гру з віночком»

Діти стоять по колу, передають віночок один-одному і говорять слова. На кому віночок зупиняється, той виходить на середину кола і танцює, а діти плескають в долоні.

Ти котись, котись віночок

Через поле в наш садочок

Не дрімай, не зівай.

Танок швидко починай.

• А зараз, діти, відгадайте мою загадку:

Він усіх до себе манить.

Всіх збирає навкруги.

Борщ на нього й кашу ставлять,

Ще й духмяні пироги.

(стіл)

• Правильно, молодці. Стіл у хаті завжди стоїть у найсвітлішому місці. Який він за розміром? Так, він великий. Раніше люди жили великими сім’ями. За стіл сідали всі разом. Стіл у хаті – це годувальник. За ним збиралася вся родина. Кругом столу стоять лави та ослони.

З дитячої колиски чути плач дитини.

• Ой, а хто це плаче? Ходімо заспокоїмо малятко.

Тихо лежить у колисці дитина.

Мати коханого сина гойдає.

Пісня, мов пташка, із серденька лине,

Пісню ласкаву матуся співає.

• Давайте тихесенько проспіваємо колискову.(співають). От наша дитиночка і вже не плаче. Покладемо її в люльку на подушечку з гусячого пір’я, та під подушечку покладемо зілля чебрецю і м’яти, щоб зле з очей знімати та сон оберігати. А на мотузочку прив’яжемо хміль, щоб сон був міцний і глибокий. Так робили наші бабусі. А це біля дитини клали ляльку-мотанку. Це не просто іграшка, вважалось , що вона захищає дитину від біди та зла.
• Діти, погляньте, яка гарна скриня є в нашій світлиці.

Є в бабусі скриня,

Мальована, синя.

В ній лежать віночки

Й вишиті сорочки,

Гаптований рушничок

І витканий ходничок.

• Скриня на Україні завжди була в великій шані і завжди стояла на самому видному місці. У скриню, крім господарки, ніхто не мав права заглядати. Але у мене від вас секретів нема. Давайте роздивимось, що там лежить. Та це ж український національний одяг. Це – чоловічий.( вихователь разом з дітьми дістає одяг і називає його: сорочка-вишиванка, шаровари, пояс, шкіряні чоботи, шапка-кучма) А це – жіночий одяг: сорочка-вишиванка, запаска, попередниця, кептарик, віночок та й це червоне намисто. А ще в нашій скрині є хустки. Які вони гарні, різнокольорові.
• Дівчатка, беріть хустки та затанцюємо танок.

«Танок з хустинками» (на пісню «Мамина хустка»)

• Поки дівчатка танцювали наші хлопці вже за стіл посідали, зголодніли мабуть. А я зовсім забула, що в мене в печі щось печеться. Зараз подивлюсь чи не пора діставати. Що це так смачно пахне? Так, це пампушки з часником, улюблена українська страва. Пригощайтесь!

Ось така у мене хата,

Чим багата, тим і рада.

Звучить пісня «Мамина світлиця»

Діти:

За вашу хату вдячні ми вам щиро,

За пісню і стола просту гостину.

І усміхнувся з рушника Шевченко,

Мов привітав кохану Україну.

- Хай сонце вам сяє, а серце співає,

Хай смуток до хати дороги не знає.

Хай щастя вікує у вашому домі,

А радість хай буде завжди.

Здоров’я міцного і щедрої долі,

Хай Бог посилає на довгі роки!