Виховна година: Мій рідний край – Кіровоградщина!

   Починається виховна година з пісні Сергія Дьоміна «Моя Кіровоградщина»

2-3 хвилини

На сцену виходять ведучі.

На фоні презентації степовий край».

Ведучий 1.                  

Кіровоградщина – мій край чудовий,

Тут народились ти і я,

Тут над ставком верба й калина

Чарівна пісня солов’я

Ведучий 2. Кіровоградщина – рідний наш край. Край близький і дорогий кожному, хто хоч раз побачив безмежне привілля степу, вдихнув чистого п’янкого повітря на луках, почув сюрчання коника в лагідному надвечір’ї. Вітри героїчної історії проносились над нашою землею і назавжди залишились в степових могилах, німих свідках історії.

Ведучий 3. Кіровоградщино, як я тебе люблю!

Твої луги, твої степи розлогі,

Річок мрійливих тиху течію,

І хвилі золоті твоїх ланів шовкових.

В світі є краї багаті,

Та дорожчий той, де в хаті

Слухав ти пісні матусі,

Де зостались кращі друзі,

Де спинався ти на ноги,

І куди тебе дороги

Знав ведуть, немов до Рима.

Ведучий 1. Золотий Кіровоградський краю!

Батьківщини частка степова!

Я для тебе пісню заспіваю

Свої щирі і прості слова.

То ж дзвени, мій краю, зерном пшениці,

Щоб про Ятрань, про Дніпро і Вись,

Про людей, про землю-степовицю

Пісні радістю дзвінкою налились.

«Пісня «Моя Україна» та презентація про історію

Ведучий 2. І дзвенять, дзвенять пісні на берегах Ятрані, Висі, Бугу, Синиці, Інгулу, Дніпра. І багато з них розповідають про історію нашого краю. Адже жодна з них не може порівнятись глибиною і чарівністю з однією написаною книгою – великою книгою народної пам’яті – книгою пісень, дум, переказів та легенд. Із покоління в покоління, як найбільшу коштовність, передають наші земляки народну творчість.

Історія Кіровоградщини! 

Ведучий 3.  Територія Кіровоградщини здавна була заселена людьми, про що свідчать археологічні знахідки, найдавніші з яких датуються верхнім (пізнім) палеолітом (40 — 10 тисяч років тому). Біля сел Данилова Балка, Луполово та Сабатинівка знайдені трипільські поселення, однієї з найяскравіших археологічних культур доби енеоліту (IV — середина ІІІ тисячоліття до н. е.). Сабатинівська культура, поселення якої вперше було досліджене біля с. Сабатинівки, існувала в XIV — ХІІ ст.ст. до н. е., мала кам'яну архітектуру, розвинуті для того часу металургію та хліборобсько-скотарське господарство. Кіммерійці, скіфи, сармати, готи, гунни, обри, хозари, угри, печеніги панували на цій землі, змінюючи один одного.

Ведучий 1.

   В середині Х ст. внаслідок запеклої боротьби слов'ян з печенігами вона була приєднана до Київської держави — Русі. У другій половині ХІ ст. сюди дійшла експансія половецьких ханівВ 1243 р. хан Бату заснував величезну імперію — Золоту Орду, яка займала територію від Дунаю на заході до Обі та Сирдар'ї на сході, і Половецька земля була поглинута нею.

   В середині ХІІІ ст., а зокрема у 1363 р. відбулась битва на Синіх водах, де війська трьох подільських ханів зіткнулися з русько-литовським військом, очолюваним великим князем Ольгердом, зазнали поразки, внаслідок чого Подільська земля відійшла до Великого Литовського князівства. Це одна з найбільших битв на території області, що відбулась на берехах річки Синюхи. 1370 року великим князем Ольгердом було приєднане й південне Поділля.

Ведучий 2. З початком Визвольної війни 1648-1654 років полум’я козацьких повстань знищило польську адміністрацію і на українських землях був запроваджений полковий адміністративно-територіальний устрій. За ним території сучасних Гайворонського, Ульяновського, Голованівського і правобережна частина Новоархангельського та Вільшанського районів відносилися до Уманського полку, північні окраїни Новомиргородського, Олександрівського, Знам’янського та Світловодського районів – до Чигиринського полку.

Зокрема біля села Торговиці діяв загін полковника Івана Сірка дав відсіч татарам, які зчиняли грабіжницькі набіги на східну Брацлавщину. У 1663 році в урочищі Цибульнику біля Крилова козаки знищили десятитисячне військо кримських татар і ногайців.

22 жовтня 1705 року був укладений Межевий трактат, за яким територія між Синюхою, Південним Бугом і Дніпром відійшла до Росії.

Ведучий 3. У середині XVIII століття розпочалось активне заселення краю вихідцями з Росії, Сербії, Болгарії. У 1752 році було адміністративно засновано Нову Сербію, а в 1754 році — фортецю Святої Єлисавети, що згодом з форштадтами стала Єлисаветградом (сучасний Кіровоград) — центром повіту Херсонської губернії. Таким чином, станом на 1797 рік, основна територія нинішньої Кіровоградщини перебувала у складі Єлисаветградського та Ольвіопольського повітів Новоросійської губернії, західна частина – у Балтському та Гайсинському повітах Подільської губернії.

У 1917-1920 роках був  дуже складний період– Лютнева та Жовтнева революції 1917 року, світова війна, австро-німецька окупація 1918 року, інтервенція Антанти 1918-1919 років, війна з Польщею 1920 року. Але справжні зразки боротьби за незалежність України продемонстрували наші земляки у 1917—1920 роках: це і діяльність Володимира Винниченка на посту голови уряду Української держави, й жертовна відвага тисяч безіменних героїв Канізького повстання та Холодноярської республіки.

Ведучий 1.

10 січня 1939 року Указом Президії Верховної Ради СРСР була утворена Кіровоградська область, а місто Кірово перейменовано на Кіровоград. До складу Кіровоградської області увійшло 30 районів.

У лютому 1954 року, згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР від 12 лютого 1954 року, до Черкаської області відійшов Чигиринський район, а Вільшанський, Гайворонський, Голованівський та Ульяновський (колишній Грушківський) райони Одеської області – до Кіровоградської області.

Ведучий 2.

Сьогодні Кіровоградська область становить єдиний гармонійно функціонуючий організм, кожна ланка якого зберегла своє історичне, економічне і соціальне значення, а разом вони консолідуються під егідою спільної державно-національної ідеї.

Територія Кіровоградської області становить 24,6 тис. кв. км (4,1% загальної території України), населення – 995,2 тис. чол.

В області 21 адміністративний район, 12 міст, з яких 4 обласного значення, 27 селищ міського типу, 19 селищ, 984 сільських населених пунктів. Міське населення складає 62 %. В області проживають представники понад 30 національностей: українці – 85,3%, росіяни – 11,7% та інші.

Ведучий 3.

Державними символами області є прапор та герб:

Прапор: прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, розділене вертикально на дві рівновеликі частини; від древка на малиновому полі жовтий степовий (скіфський) орел з повернутою до древка головою, з вільного краю – жовте поле.

        Герб: Золотий степовий орел взятий з прикрас скіфського могильника, знайдених під час археологічних розкопок на території Кіровоградщини, символізує рідну землю, спадковість від минулих поколінь, духовне відродження нащадків. Синя хоругва з Тризубом вказує на належність області до України. Золоте пшеничне колосся підкреслює багатство хліборобського краю, золоте дубове листя – могутність і витривалість. Синій, жовтий і червоний (малиновий у прапорі) кольори підкреслюють давні козацькі традиції краю та багатство землі степової України.

Ведучий 1. Кіровоградщина – край машинобудівників і хліборобів, працьовитих та гостинних людей, які створюють сучасні машини й технології, плекають високі врожаї. Край унікальних чорноземів.

Ведучий 2. На Кіровоградщині основним напрямком машинобудування є виробництво для сільського господарства і передової промисловості необхідної техніки. Тут сходять з конвеєра надійні сівалки, красень-трудівник комбайн «Лан», виплавляється необхідний для металургії феронікель, буре вугілля. Виробляють найсолодший у світі цукор, випікають найсмачніші паляниці.

Ведучий 3. Тримає славу сільського машинобудування держави Кіровоградське ВАТ «Червона зірка». Не можна не відзначити роботу Завалівського графіткомбінату та Побузького феронікелевого заводу. Серед підприємств агропромислового комплексу лідирують відкриті акціонерні товариства «Кіровоградолія», «Птахокомбінат», ВО «Артеміда», Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів, м’ясокомбінат «Ятрань» та ін.

Ведучий 1. Горджуся родом хліборобів,

Майстрами хліба і землі.

Шаную скромний їх доробок,

Діла великі і малі.

Ведучий 2. Степи, степи, звичайне диво,

Тут пісню щастя ми куєм дзвінку.

Хліб і до хліба – є всього без ліку,

Хвала тобі за труд, степовику.

Відео про економіку кіровоградщини

Культура ( паралельно презентація)

Ведучий 1. Культура – це та перлина, яку з давніх-давен плекала наша степова Кіровоградщина. Це унікальна і яскрава квітка щоразу розквітає, по-новому підносить, надихає, захоплює, дивує увесь світ. Серцем української культури називають Кіровоградщину у мистецьких колах.

Ведучий 2. Єлисаветграду судилось стати колискою українського професійного театру. Біля його витоків стояли корифеї національної сцени: М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий, М. Садовський, М. Садовська-Баррілотті, П. Саксаганський. Степовою перлиною називають хутір Надія. В оточенні струнких тополь, серед осик і верб він здалеку нагадує зелений оазис на степовому роздоллі. Саме тут щороку відбувається велике літературно-мистецьке театралізоване свято «Вересневі самоцвіти», яким відкривається в Україні новий театральний сезон.

Ведучий 3. З покоління в покоління передаються і примножуються кращі традиції українського театрального мистецтва – і на професійній сцені, і в самодіяльних творчих колективах

Ведучий 1. Візитною карткою області стали театр української музики, пісні і танцю «Зоряни», народна артистка України Антоніна Червінська, дитячий зразково-художній хореографічний ансамбль «Пролісок» обласного ліцею мистецтв, яким керує народний артист України, професор Анатолій Коротков, заслужений ансамбль народного танцю України «Ятрань». Тому й не дивно, що саме Кіровоград визнали танцювальною столицею України.

Ведучий 2.   

На Кіровоградщині знаходиться святе для кожного, кому дорога доля наших дітей, місце – село Павлиш. Тут працював видатний педагог сучасності В.О. Сухомлинський. Його твори – справжня скарбниця педагогічного досвіду. Слова Сухомлинського «серце віддаю дітям» звучать як клятва для кожного, хто присвятив себе благородній справі виховання молодого покоління.

Ведучий 3. У Сухомлинського вагоме слово

У серці нашім колосом зросло.

І не струхнявіє воно ніколи,

Бо несе в серце щастя і добро.

Ведучий 1. Великий педагог стверджував: «Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безслідною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний». Дійсно, вічний слід лишив на землі В.О. Сухомлинський. Він залишив себе у дітях.

Ведучий 2. В цьому ряду і наш земляк, уродженець с. Вільхове, професор, доктор Філологічних наук, член Національної спілки письменників Леонід Васильович Куценко, який належав до тих рідкісно виняткових у сьогоднішньому черствому світі людей, хто від першої зустрічі прихиляв до себе. Людина, одержима працею і любов’ю до України.

Ведучий 3. Славна своїми талантами Кіровоградщина. Багато видатних письменників дала наша земля світу. Далеко за межами України відомі імена В. Винниченка, Євгена Маланюка.

Ведучий 1. До вашої уваги уривок з вірш Євгенія Маланюка:

Повіє  вітер  з  Понту.  Скитський  степ  
Прокинеться,  зітхне,  і  буйна  тирса  
Зеленим  морем  знов  на  нім  зросте,  
І  побіжать  зелені  хвилі.  
  
За  синє  море  встане  широчінь.

О  земле  вічна,  ти  —  одна  на  світі!  —
На  небі  —  глибочіє  древня  синь,
Внизу  —  прозора  велетенська  тінь
Від  хмари,  що  жене  південний  вітер.