Тема: Мудрі казки  В. Сухомлинського

 Мета: познайомити учнів з біографією та творами В.О.Сухомлинського,

      розвивати спостережливість, допитливість, вміння давати оцінку вчинкам героїв оповідань,

       виховувати доброту, чуйність, любов до рідних та близьких людей, любов до природи, гордість за українську літературну спадщину.

Обладнання: портрет, твори В.Сухомлинського

Методи і прийоми роботи: демонстрація , розповідь, виставка книжок, робота з книжкою, розгадування кросворду, ілюстрування оповідання, інсценізація, вправа «асоціативний кущ», творча робота, вправа «Мікрофон».

Хід

1.Організаційний момент.

Сьогодні радо вас вітаю

у світі письменника рідного краю.

Для учнів своїх він твори писав,

бути добрими, чуйними він їх навчав.

ІІ. Повідомлення теми, мети .

                Наше заняття сьогодні присвячено українському письменнику, вченому, вчителю – В.Сухомлинському. Ми познайомимося з життям, творами великого українця.

ІІІ. Основна частина.

 1. Розповідь керівника гуртка.

Не так давно, в минулому столітті, жив на світі педагог, учений, письменник В.О.Сухомлинський (1918 – 1970).  Він дуже любив дітей. Навчав їх, а ще писав для них багато-багато оповідань, казок: про ласкаве сонечко і м"яку зелену травичку, про працелюбних мурашок і веселого метелика, про зайчика-хвалька та голосистого півника, про ласкаві мамині руки і добру бабусю. Він писав про доброту, бо сам був доброю людиною і дуже хотів, щоби діти виросли добрими і чуйними, працьовитими, щоб любили тата і маму, рідну домівку, нашу Батьківщину з широкими луками, зеленими садами, безмежними ланами".

Зверніть увагу на добрі, уважні, лагідні очі і високе чоло, що свідчить про великий розум, відкриту душу, ніжна і добра посмішка завжди осявала його обличчя.

   2. Виставка творів письменника

    Погляньте на нашу виставку книжок В.Сухомлинського. Ці книжки розкажуть вам по життя хлопчиків і дівчаток, про життя рослин і тварин. Книжки навчать вас бачити красу природи, рости добрими та сміливими людьми.

   3. Робота з оповіданням В.Сухомлинського "Скільки ж ранків я проспав?" Послухайте оповідання про красу української природи і скажіть: «З чим знайомить і до чого закликає автор?»

(читання керівником гуртка)

Скільки ж ранків я проспав

Третьокласник Василько запитав у батька:

- Тату, а що я робитиму влітку?

- Відпочиватимеш і працюватимеш,- відповів батько. - Завтра поїдемо зі мною в поле. Добре?

- Добре! - зрадів Василько.

Васильків батько працював агрономом. Він вставав удосвіта і їхав у поле.

Василько крізь сон почув, як хтось доторкнувся до його плеча. Ой, як не хочеться вставати! Але пригадав Василько, що сьогодні вони з батьком їдуть у поле. Підвівся, подивився довкола. Надворі ще темно. На небі зірки сяють, а на сході червоніє.

Василько вмився, поснідав з батьком. Ось вони вже і на подвір'ї. Василько показує на рожеве небо на сході й питає:

- Тату, що воно таке? Чому небо червоне? Невже там пожежа? Батько усміхнувся:

- А хіба ти ніколи не бачив, як сонце сходить?

- Не бачив,- відповів Василько.

- Дивись,- сказав батько. - Побачиш раз - захочеться бачити щодня.

Потім вони стояли на околиці села. Перед ними зеленіло пшеничне поле. Сонячні промені блищали в крапельках роси. В блакитному небі співав жайворонок. Василько стояв, мов зачарований.

- Ой, красиво ж! - тихо промовив він.-Невже щодня так красиво?

- Щодня! - відповів батько.

- Скільки ж ранків я проспав! - з жалем промовив Василько.

- Чому Василько з жалем промовив, що проспав багато ранків?

    4. Роботаз ілюстраціями.

Послухайте, будь ласка, уривок з оповідання В.Сухомлинського до однієї з ілюстрацій, які перед вами. "Земля іікрилась сніжно-білим килимом. Лише вона червоніла, мов велика жарина. На ній блищали крапельки роси." До якої ілюстрації цей уривок?

Діти вказують під яким номером відповідна ілюстрація.

Керівник:: а зараз послухайте загадку.    

Виріс я в полі на добрій землі

І місце знайшов найкраще на столі.

Якого твору В.О.Сухомлинського стосується відгадка цієї загадки?

Діти: "Моя мама пахне хлібом".

Керівник: В цьому оповіданні один дорослий і троє дітей? Закінчується хорошим? Дія відбувається в хаті чи на вулиці? Влітку чи взимку?

В назві одне слово чи багато?

"Хто піде по дрова?"

Керівник: там один дорослий і один малий? Дія відбувається влітку чи взимку? Закінчується поганим чи хорошим? То батько і син? Хлопчик і дідусь? "Камінь".

За правильні відповіді діти отримують зірочки

.5. Розгадування кросворду

.

 1.        Хто привів дівчинку до класу?

2.         Хто вів урок?

3.         Хто розв’язував задачу?

4.         Хто відкрив двері?

5.         Що витримали діти?

6.         Як звали дівчинку?

 6. Ілюстрування оповідання "Яблуко в осінньому саду".

(Читання керівником гуртка оповідання)

Пізньої осені маленькі близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко.

Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч з жовтим лист ком вони побачили на гілці велике рожеве яблуко.

Оля й Ніна аж скрикнули від радості.

— Як воно тут збереглося? — з подивом запитала Оля.

 — Зараз ми його зірвемо, — сказала Ніна і зірвала яблуко. Кожній хотілося потримати його в руках.

Олі хотілося, щоб яблуко дісталось їй, але вона соромилась висловити це бажання, а тому сказала сестрі:

— Хай тобі буде яблуко, Ніно...

Ніні хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися в цьому. Ніна сказала:

— Хай тобі буде яблуко, Олю...

Яблуко переходило з рук в руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм обом сяйнула одна і та ж думка: вони прибігли до мами радісні, схвильовані.

Віддали їй яблуко.

В маминих очах сяяла радість. Мама розрізала яблуко й дала дівчаткам по половинці.

- Яку пору зображено?

- Як звали дівчаток?

-  Що побачили на яблуньці?

- Яким був ранок?

-  Кому віддали яблуко?

-  Що зробила мама з яблуком?

- Що засяяло у очах мами?

- Якими показано дівчаток?

- Чого вчить оповідання?

                Намалюйте ілюстрацію до оповідання.

7. Гра

-Назвіть твори, які написав для дітей В.О.Сухомлинськиq. За правильні відповіді ви отримаете  зірку.

Діти називають твори.

- А зараз конкурс на увагу. Послухайте, я називаю твори В.Сухомлинського: "Ледача подушка", "Сказка о золотой рыбке", "Пшеничний колосок", "Про двох цапків", "Дві кізочки", "Моя мама пахне хлібом". Чи правильно все, що я назвала?

9. Творча робота. 

Закінчи казку. (Конверт - лист від Зайчика).

"Холодно взимку Зайчику. Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала. Мороз тріщить, сніг проти місяця виблискує. Сердитий вітер в яру повіває. Сів Зайчик під кущем, простяг лапки до Місяця і просить:

- Місяцю, любий, погрій мене своїм променем, бо довго ще сонечка чекати.

Жаль стало Місяцеві Зайчика. Він і говорить...

(Де порадив Місяць шукати порятунку? Як дякував Зайчик Місяцю?).

ІV. Заключна частина. Підсумки Рефлексія.

1) Гра «Мікрофон»

- Які ваші враження від заняття?

- Над чим працювали ?

- Що на вашу думку вдалося найкраще? Чому?

- Чого навчилися?

2) Учні продовжують фразу «Сьогодні я …»

3) Чого вчить нас В. Сухомлинський

Тема. Народні традиції. Родинні свята
Мета. Сформувати в учнів знання про народні традиції,створити ситуацію "глибокого занурення" в тему;стимулювати розвиток ініціативності, самостійності, прагнення самовдосконалюватися; сприяти розвитку творчої активності, навичок самоосвітньої діяльності, формуванню ключових компетентностей учнів;ознайомити з  українськими народними   традиціями, збагачувати словниковий запас учнів, формувати прагнення дбати про власне здоров'я, виховувати, патріотизм, бажання   вивчати і примножувати надбання нашого народу, більше знати і не боятися здійснювати пошуки нового.
Обладнання. Проектор, презентація, малюнок української хати,глиняний посуд, свистульки, колиска з лялькою,сольові мішечки для формування правильної постави учнів.
Література. вірш П. Засенка " Пісня про Україну", Інтернет - матеріали.

- Діти, кожен народ має свої свята,традиції, які створювались протягом тисячоліть.
Народ існує доти, доки дотримується своїх традицій, звичаїв, говорить рідною мовою, співає народні пісні.
Багато з них передаються в українських  родинах з покоління в покоління і сьогодні. Що ж це за традиції? Як українці виховують своїх дітей? Чому нас вважають щедрою нацією, нашу мову - мелодійною, а українськими  піснями захоплюється весь світ? Усі ці і багато інших питань постають перед нами  протягом усього нашого життя.

Робота з тлумачним словником."Традиції" - це досвід, що передається від покоління до покоління, "звичаї" - це те, що стало звичним.
- Давайте згадаємо, що потрібно мати людині, щоб бути здоровою?
- Що таке духовне здоров'я?
 Розповідають хором:
Духовне здоров'я - це те, що людина у серці своєму носити повинна.
Це радість і світло, любов і тепло, щоб добре навколо всім людям було.
Це добро і ласка, любов, співчуття, без світла такого немає життя.
Ніде і нікому ви зла не бажайте, а світло любові у серці тримайте.Розповідь вчителя про День Землі.

 - День Землі - подія проводиться навесні і закликає людей бути уважнішими до тендітного і вразливого навколишнього середовища на планеті Земля.
Існують два основні періоди проведення Днів Землі: у березні  і 22 квітня. Спочатку День Землі святкується в багатьох країнах у день весняного рівнодення. Кожен рік 20-21 березня  дзвонить дзвін миру.
                       Вірш про природу
І віддячить за добро тобі
Земля теплом родинним.
Люби її і бережи,будь гідним її сином.
- Щоб дізнатись, які природні фактори допомагають зміцнити
здоров'я, пропоную вам відгадати загадки.
Загадки
1. Всі його люблять , всі його чекають, а хто подивиться, той скривиться.(сонце)
2.Усім відома рідина, усяк її вживає, буває хмаркою вона, сніжинкою буває, бува, як скло крихка, тверда, звичайна, підкажіть ....(вода)
3.Куди ступиш - всюди маєш. Хоч не бачиш, а вживаєш.(повітря)
Звіт"експертів".
Як наші предки використовували воду для зміцнення здоров'я?
Наші предки вірили, що вода може не тільки змивати бруд, але й очищати тіло людини, від хвороб лікувати.
Як купали маленьких дітей?
З давніх - давен купали дітей з добавлянням трав - любистку, ромашки, чебрецю, череди.
Про купання в річках.
Коли діти підростали, вони купались в річках до настання холодів, бігали під теплим літнім дощем. Це загартовувало дитячий організм.
Про оздоровчу силу землі.
Рідна земля може оздоровити людину. Контакт із землею - прекрасний засіб загартовування організму - змалку діти бігали босоніж, навіть у люті морози. Корисним вважали ходити по траві, яка вкрита вранішньою росою і як результат - загартовування організму.
 Що треба для загартовування сучасної людини?
- більше гуляти на свіжому повітрі;
- приймати сонячні ванни;
- купатись у водоймах;
- ходити   влітку босоніж.
Вчитель - Наші предки не мали телевізорів, комп'ютерів, телефонів, тому батьки заохочували дітей до застосування природних дихальних вправ - співу, грі на сопілці, трембіті, свистульках (дитина демонструє гру на свистульці). Пропоную вам виконати дихальну гімнастику(розвиває легені, заспокоює нервову систему, оздоровлює організм).
  Робота над  прислів'ями (Гра "Закінчи речення")
Чим краще їжу прожуєш.... тим довше проживеш.
Хочеш кашлянути... прикрити рота не забудь.
Помірність в їді корисніша... від ста ліків.
Солодко їсти й пити... по лікарях ходити.
Від того, хто лихословить... здоров'я йде.
Недосипаєш - здоров'я втрачаєш.
Хто людям зла бажає...той хвороби на себе накликає.
Які думки... такі і сни.
Гірким лікують... а солодким калічать.
Хворій людині... і мед гіркий.
Злий і вдачею гарячий... не допоможе і лікар.
Затхле повітря і брудна вода...для здоров'я біда.
Поганий характер ... без болю хвороба.
Рухайся більше... проживеш довше.

ВЕСЕЛКОВА МАНДРІВКА РІДНИМ КРАЄМ

(урок-мандрівка для учнів 3 класу)

Мета: дізнатися про минуле своєї малої Батьківщини, познайомитись з видатними людьми, які прославили рідний край; удосконалювати навички роботи в парах, групах; розвивати уяву, фантазію, творче мислення; формувати позитивне ставлення до оточення, довкілля; виховувати любов до Батьківщини, прагнення вивчати та досліджувати історію рідного краю.

Обладнання: карта Гайворонського району, карта села Хащувате; квітка-семицвітка з паперовими пелюстками кольорів веселки, на яких записані напрямки досліджень; скотч, папір для записів, маркери, олівці, фломастери, аркуші з інформацією про с. Хащувате формату А3, фотокартки із зображенням об’єктів села; аркуші з інформацією про видатних людей Гайворонщини, фотоматеріали; картки зі словами для створення «асоціативних кущів».

Хід уроку

І. Організація класу, вітання

ІІ. Розминка «Сонячна мелодія»

- Який у вас зараз настрій?

- А що робить людина, коли у неї гарний настрій?

- Якого кольору сміх, як ви гадаєте?

Учитель. Давайте посміємося. Усміхніться: як кіт сонечку; як клоун у цирку; як пес господареві; як ви усміхаєтеся мамі; як дорогим гостям.

У вас були дуже гарні посмішки. Ми опинилися на чудовій галявині чарівних посмішок. Подивіться, як чудово навкруги, як привітно і лагідно посміхається до нас сонечко. Воно грає різними веселковими барвами і дарує неповторну мелодію.

Ця мелодія різноманітна, але завжди рідна і близька, бо це мелодія душі, мелодія рідного краю, що ввібрала в себе історичне минуле і майбутнє; радість і смуток наших пращурів. Вона назавжди залишається солодким спогадом дитинства, який щемко озивається у серці і повертає з далеких світів, з вічних доріг на Батьківщину, кличе додому, до маминої вишні, до батьківського порогу; стає світлим оберегом пам’яті, життя, любові.

ІІІ. Актуалізація знань

Учитель. Як ви вже зрозуміли, нас чекають незвичайні зустрічі, веселкова мандрівка рідним краєм. Отож, вирушаймо!

Наша зустріч – кольорова, Наша зустріч чарівна! Веселковими сходинами Ми крокуємо щодня.

Ми проводили дослідження, – Справа зовсім не мала. Додамо нові сторіночки До літопису села.

(На дошці – квітка-семицвітка, на кожній пелюстці якої знаходиться певний надпис. Учитель обирає пелюстку червоного кольору, на якій написано «Пофантазуємо»).

З нами разом фантазує

Загадкова ця сторінка.

Незбагненна і мрійлива;

Радість тут лунає дзвінко.

Гра «Асоціації» (робота в групах).

- З чим асоціюється карта Гайворонського району?

(У кожної групи – аркуші з зображенням карти Гайворонського району і кольорові олівці. Учні розфарбовують зображення, фантазуючи, на що вони схожі. Після завершення роботи презентують свої мініпроекти, пояснюють що означає їхнє зображення).

1. Контури району нагадують птаха. Можливо, тут водяться рідкісні види птахів; або ж у районі добре розвинене сільське господарство.

2. Контури району нагадують череп людини. Отже, можливо, наш район багатий на археологічні знахідки; можливо, багатий на розумних і талановитих людей.

3. Контури району нагадують рибу. Можливо, район багатий на рибні ресурси.

4. Контури району нагадують бурячок чи редиску. Отже, можливо, район аграрний.

Учитель. Якщо наші асоціації не випадкові і обриси кордону Гайворонського району є символічними знаками, закодованою інформацією? Звернімося до серйозних наукових джерел та проаналізуймо результати нашого «дослідження».

ІV. Основна частина

(Клас об’єднується в групи. Кожна група опрацьовує відповідний матеріал. Відбувається захист творчих проектів, підготовлених групами).

1. Творчий проект, підготовлений групою «Екскурсоводи». Тема: «Незвичайна екскурсія».

Учитель. Обираємо пелюстку помаранчевого кольору, на якій написано «Незвичайна екскурсія».

До минулого торкнися,

У мандрівку не спізнися.

Гід умілий поведе;

Розповість: Як? Що? і Де?

Погляньте уважно на карту Гайворонського району. Що написано в центрі? ХАЩУВАТЕ! Цим усе сказано! Хащувате – серце району, найкоштовніша і найпрекрасніша перлина у разку намиста Гайворонщини.

Хащувате... Скільки легенд, переказів, віршів та пісень складено про нього. І не дивно. Де ще побачиш таку красу, таке дивовижне поєднання різноманітних ландшафтів?! «Друга Швейцарія», «Мала Одеса» – так називають село не лише його мешканці, а й гості.

Тут кожна травинка, квітка, гілочка береже ніжні спогади дитинства. Кожна стежинка вабить-кличе за собою і повертає з чужих далеких доріг в рідну домівку, улюблене село, що розкинулося на лівому березі річки  Південний Буг.

Село наше, мов писанка. Обрамлене зеленими кучерями садів та алей, заквітчане барвистими квітниками, засіяне шовковими ковдрами пшеничних і ячмінних полів, золототканими гобеленами соняшників.

Блакитно-зеленавою стрічкою поміж кам’янистих пагорбів в’ється загадкова річка Південний Буг. Подейкують, що тут водяться русалки, яких можна побачити лише літньої місячної ночі на Івана Купала... А на пагорбах буяє різнотрав’я, в якому можна заблукати. Саме тут дівчата-чарівниці знаходять цілюще зілля, щоб бути гарними та розумними...

2. Творчий проект, підготовлений групою «Історики-дослідники». Тема: «Зустріч з історичним минулим».

Учитель. Обираємо пелюстку жовтого кольору, на якій написано «Зустріч з історичним минулим».

Сторінок торкнемось жовтих –

Тут історія села.

Враз постане з віковіччя

Сива, славна давнина.

Хащувате. Цікаво, а чому саме така назва? Колись давно-давно іменувалося наше село Качучинка, а починаючи з початку XV століття стало називатися «містечко Хащевата». Як стверджує Ю. Сіцинський у книзі «Труды Подольского историко-статистического комитета», назва походить від слова «хащі». Це слов’янське слово означає площу, що залишилась після вирубаного лісу.

Нашому селу виповнюється нині вже 651 рік. Відоме воно ще з сивої давнини. У 1362 році поселення входило до складу Великого князівства Литовського. У ті часи тут була споруджена фортеця для захисту від нападів татар. Під селом збереглись підземні ходи. Ці своєрідні катакомби були вириті у ХІV-ХVІІ століттях і використовувались для схованок людей від чужинців…

Багато цікавих подій, знаменних дат, героїчних вчинків та видатних імен містить у собі проста назва – Хащувате. У цій назві – велика безсмертна любов простого люду до рідної землі, ніжність і краса замріяних берегів, могутність річки Південний Буг, заквітчані хати, добрі люди, віра і надія. У ній – вічне сплетіння минувшини, сьогодення і майбуття.

3. Творчий проект, підготовлений групою «Природоохоронці-дослідники». Тема: «Природа рідного краю».

Учитель. Обираємо пелюстку зеленого кольору, на якій написано «Природа рідного краю».

Сторінки гортай зелені –

Тут природа і натхнення.

Краще рідний край пізнай

І його оберігай!

Робота зі словником.

- Що означає слово «екологія»? Що вивчає наука екологія?

4. Творчий проект, підготовлений групою «Кореспонденти». Тема: «Видатні особистості Гайворонщини».

Учитель. Обираємо пелюстку блакитного кольору, на якій написано «Видатні особистості Гайворонщини».

Ось – натхненні та привітні,

Гарні сторінки блакитні.

Честь, хвала усім по праву,

Хто селу приносить славу!

- Як ви вважаєте, кого можна назвати видатною особистістю?

- А кого з односельчан ви назвали б видатною особистістю?

- Сьогодні наш календар поповниться новими записами, які ви підготували.

5. Творчий проект, підготовлений групою «Музикознавці». Тема: «Музичні таланти моєї Батьківщини».

Учитель. Обираємо пелюстку синього кольору, на якій написано «Музичні таланти моєї Батьківщини».

Сині, гарні ці сторінки

Заспівають пісню дзвінко.

Бо щасливий, будем знати –

Мрію хто знайшов крилату.

- Хто такий композитор? Кого з композиторів ви знаєте?

- Хто з односельчан є самодіяльним композитором?

- Сьогодні наш календар поповниться новими іменами, новими записами.

6. Рефлексія.

Учитель. Обираємо пелюстку фіолетового кольору, на якій написано «Цікавинки-намистинки».

Фіолетові перлинки,

Цікавинки-намистинки.

Тут є творчість осяйна

Юних «зірочок» села.

Сьогодні ми святкуємо Веселковий День Творчості. Давайте пофантазуємо, що це за день. (Відповіді учнів).

Колись ви станете дорослими і ваша іскринка таланту обов’язково переросте в гаряче полум’я творчості, яке яскраво засяє.

Гра «Асоціативний кущ».

(Діти отримують картки, на яких записане слово. Потрібно швидко назвати, з чим асоціюється записане слово. Наприклад, соняшник –олія, сонце, мед; калина – дівчина, намисто, Україна).

7. Презентація та обговорення творчих проектів.

V. Підбиття підсумків та заключне слово

Учитель. Ми щасливі, що зуміли доторкнутися серцем до вічного і величного, засвітили в своїх душах промінці радості, любові. Наше життя набуло нового змісту, засяяло новим немеркнучим світлом розуміння суті, глибини. Ми стали більш упевненими, чесними, відкритими, творчими…

Ви виростете, станете дорослими, адже життя вирує, продовжується, іде своїм шляхом, але прекрасні роки дитинства залишаться назавжди. Яблуневий сад, схвильований дитячий лан творчості й свободи вже не покинуть вас, оберігатимуть і даватимуть наснагу протягом усього життя. 

Українські рушники — скарби народні навіки»

д народознавства — до свідомого патріотизму

Щоб виховати свідомого громадянина і патріота, треба з малечку прилучати дитину до культурно-історичних цінностей свого народу. Всі ці цінності відображує народне мистецтво, славні традиції якого продовжують талановиті митці сучасності.

І сьогодні, коли відбувається активне повернення до джерел народного буття, до історії народу, до традиційної обрядовості,фольклорного та етнографічного багатства які сягають у глибину століть,постало питання: з якого віку слід прилучати особистість до спадщини свого народу? Дошкільний вік є найсприятливішим для закладання будь-яких основ виховного процесу.

Однією з форм громадянсько-патріотичного виховання в дитсадку є облаштування національних куточків,де зібрано різноманітний етнографічний, суспільно-політичний та художній матеріал для проведення відповідної освітньо-виховної роботи

Програмовий зміст:

• Ознайомити дітей з різними видами вишивки; закріпити знання про використання рушників у побуті; вчити описувати узори та малюнки на рушниках, застосовувати різні прийоми для розмалювання паперових рушників.
• Розвивати творчі здібності.
• Виховувати естетичні почуття та формувати естетичний смак, позитивно ставитись до національних традицій, звичаїв культури України.

 Попередня робота: ознайомити дітей з українськими вишитими рушниками.

Хід заняття

 В національнім куточку прибрано: рушники на стінах, картини, одяг, стоїть стіл вкритий вишитою скатертиною. На столі керамічний посуд. Лунає пісня «Пісня про рушник» муз. Майбороди П. сл. Малишко А.

 Вихователь: Добрий день, мої любі малята. Щиро вітаю вас у нашій світлиці. Ви мабуть, звернули увагу на чудові вишивки на сорочках, рушниках. Від сивої давнини і до наших днів, у радості й горі рушник — невід’ємна частина нашого побуту.У народі говорили: «Хата без рушників — як родина без дітей.»

Вишитий рушник можна порівняти хіба що з піснею. За давнім українським звичаєм у хатах збиралися майстрині, де вони ткали, вишивали, а під час роботи співали пісні.

 До групи заходять вихователі і співають пісню «Вишиванка».

 Вихователь: Вишиті рушники створюють затишок, зміцнюють родину. У народі казали: «Де сяє вишиття, там злагода і добре життя».

Подивіться як палахкотять багатством кольорів рушники в нашій світлиці.

А які ви, діти бачите кольори на рушниках?

 (Відповіді дітей).

Багато рушників вишиті двома кольорами: червоним і чорним. Червоний — це колір родючої землі, багатства,урочистості. Червоний — колір щастя, добробуту, кохання. Ним найчастіше вишивали дитячий, юнацький, весільний Одяг. Червоними нитками вишивали рушник для весільного обряду, яким користувалися в побуті ще й після весілля.

На найдавніших вишивках є геометричні узори — лінії, кола, хрести, ромби, які символізували сонце, зорі, землю, воду.

А де ще вам траплялись такі узори?

 (Діти — на писанках).

— Так, це надзвичайно дивні узори. Вони походять ще від язичницьких часів. У пізніші часи на рушниках зазвичай вишивали рослини: калину, троянду, ромашку, волошку, мак, барвінок, колоски пшениці. А доповнювали рослинні орнаменти зображення птахів. На українських рушниках часто можна побачити качок, лебедів, півнів.

А зараз послухайте віршик про рушничок.

Дитина розповідає:

Біле поле полотняне,
рівне ткане, чисто пране,
А по ньому голка ходить,
за собою нитку водить.

Покрутнеться так і сяк —
розцвіте червоний мак.
Зазирне і там і тут —
василечки зацвітуть.

- Довгий прямокутний шмат тканини, завжди у наших предків -українців означав дорогу, шлях який веде людину. Рушники використовували у різних життєвих ситуаціях. У багатьох піснях оспівано сюжет коли мати дає синові в дорогу рушник. Це не просто рушник — це оберіг, на якому вишитий певний орнамент. Його символіка має сприяти безпечній дорозі, щасливому поверненню додому. От і сьогодні наші діти простелять свої рушники на щастя для кожного з нас.

 Велика наша Україна, і рушники в різних її куточках вишивають по-різному. На Прикарпатті рушники вишивають червоним і чорним хрестом. Ось так (показую рушник).

На Слобожанщині рушник також вишивають гладдю та хрестом, тільки орнамент широкий і складний, (показую).

Український рушник! Скільки зворушливих спогадів та образів з родинного життя пов’язано з рушниками. Багато цікавого змогли б розповісти нам про ті звичаї і традиції, де їм призначалася головна роль.

А ми сьогодні спробуємо намалювати рушники. Кожен із вас придумає власний узор. І ці невеличкі твори стануть окрасою ваших осель.

Діти розігрують сценку.

До групи заходить гість (хлопчик) і звертається до господині (дівчинка).

Гість: — Доброго дня господине! Доброго здоров’я, на день, на місяць, на рік, і на весь ваш вік!

Господиня:-І ви будьте здорові на доброму слові. Проходьте гостю дорогий. (подає рушник на плече і приспівує):

Вода в відеречку — гостечку, вмийся,
Рушник на кілочку — гостечку, втрися.

Друга дитина: А цей рушник — утирач, утиральник.

Він висить біля мисника і слугує для витирання посуду (показую).

На ньому різноманітні смужечки. Червона — побажання сонця і тепла; коричнева — щаслива дорога; зелена — зустріч із добрими людьми; синя та жовта — символи здоров’я та успіху.

Третя дитина: в Україні існував звичай: на весні, коли зазеленіли хліба, люди виходили в поле, несучи на руках рушники з хлібом-сілью, щоб був гарний врожай (показую). Називався цей рушник обрядовим.

Четверта дитина: А цей рушник — стирок. Без нього не обходиться жодний чисто вимитий посуд(показую).

П’ята дитина: Ось такі рушники вішають над вікнами, дверима.(показую), їх називали оберегами, бо люди вірили, що вони оберігатимуть хату від лиха.

Шоста дитина: цей рушник прикрашає ікони у красному куті, у хаті, щоб у ній було красиво і затишно. А називають його покутник, або божничок. У святкові дні коли вся сім’я збиралась разом, на покутник кладуть хліб і сіль(показую).

Колись в Україні не було такої дівчини, яка не вміла б ткати чи вишивати. За давнім звичаєм, тільки-но дівчинка підростала, вона мала готувати собі посог. Довгими осінніми та зимовим вечорами вишивали рушники, сорочки, хустинки. Вишивали такі малюнки, щоб не були схожі на інші. За їхньою якістю оцінювали дівчину як майбутню господиню. Рушники берегли, їх передавали як обереги з покоління у покоління. Дивовижні орнаменти рушників які ви сьогодні бачите створили руки наших бабусь -народних майстринь.

Сьома дитина: З прадавніх часів до нас дійшов звичай зустрічати гостей хлібом на рушнику. От і сьогодні вітаємо наших гостей хлібом і сіллю, (підносимо на рушнику каравай із сіллю).

-: Поки ми з вами відпочивали та роздивлялися різні рушники, ваші малюнки вже підсохли. Давайте влаштуємо виставку з цих рушників.

Хто хоче розповісти про свою роботу? (розповідають за бажанням).

Чудові у вас вийшли рушники, але час закінчувати заняття.

 Лунає українська народна музика.

-: Ось закінчилося наше заняття. Ви чи мало дізналися про рушник у народних звичаях та традиціях, ознайомилися з обрядовою скарбницею українського народу. Наше життя — це біле полотно, на якому доля мережить свій візерунок. Тож нехай на полотні нашого життя переплітаються радісні, червоні, жовті, зелені, блакитні кольори і вічними будуть символи здоров’я, достатку, щастя та злагоди.

«Екскурсія в українську світлицю»

Мета: розширювати і поглиблювати знання дітей про рідний край, свою Батьківщину, формувати усвідомлення своєї належності до українського народу. Ознайомити їх з інтер’єром української хати, з традиційним побутом українського народу. Розширювати уявлення дітей про страви національної кухні, народні іграшки, український посуд, рушники. Збагачувати та активізувати словник іменниками на позначення назв предметів старовинного українського побуту. Сприяти розвитку пам’яті, уваги. Виховувати почуття любові до своєї Батьківщини, патріотизм, інтерес до пізнання минулого, повагу до народних звичаїв та традицій.

Завітаємо до світлиці – української хати,

Де вчать Батьківщину любити й поважати.

– Всі оселі та будинки починаються з порогів. І перш, ніж увійти, за давнім звичаєм вклоніться порогам і давайте промовимо такі слова: «Пороги, пороги! З вас починаються дороги. Дозвольте увійти до хати.»

- Рада вас усіх вітати

В моїй затишній хаті.

Проходьте, сідайте,

Уму-розуму здобувайте.

Сьогодні, друзі милі,

В гурті зустрілися  знову.

Про Україну дорогу

Ми поведем розмову.

Про теплий, рідний, любий дім,

Про те, як затишно у нім.

Про мову ніжну і барвисту,

І про криницю в полі чистім.

– Я хочу сьогодні запалити свічечку, яка буде символом нашої любові до рідного краю. А у ваших серденьках запалає маленький вогник гордості за те, що ви українці. Ви цей вогник маєте пронести через усе життя. Тож будьте чесні, горді, любіть свою матінку Україну.

Дитина:

Україна – рідний край,

Рідне поле, зелен гай,

Рідне місто і рідна хата.

Рідне небо й рідна мати.

– Діти, так як називається наша країна? (Україна)

-В нашому краї проживає мудрий і працьовитий народ – …? (українці)

– Сьогодні ми з  вами завітали до української світлиці. І я хочу познайомити вас з інтер’єром української хати. Я буду вашим екскурсоводом. Ви згодні?

– Подивіться на ці іграшки, якими колись давно гралися такі ж діти як ви. Виготовлені вони руками їх батьків з різних матеріалів.

– Цей коник з соломи. Який він? (солом’яний)

– Це поросятко з дерева. Яке воно? (дерев’яне)

– Ця кізонька з глини. Яка вона? (глиняна)

– Найулюбленіша іграшка для малят – це свищик. У сиву давнину вважали, що свищик відганяє злих духів від дитини. А робили свищики у вигляді тварин або птахів.

Дитина:

Глиняного півника мені купили

Глиняні у півника ніжки і крила.

Хвіст, аж горить, гребінь – іскриться

І світяться очі, ніби суниці.

Півник найгарніший в глиняній родині.

Півник, то півник, лише трохи дивний.

Співають щосили півні на дворище.

А мій не співає, а мій тільки свище.

– Підніміть голівоньки і ви побачите перед собою мисник – дерев’яні полички для зберігання посуду. До традиційного українського посуду відносяться: миски, їх використовували для перших страв, полумисок – використовувався і для перших, і для других страв. В горщиках готували та зберігали їжу. Ось макітра – це глибокий керамічний посуд для вареників, картоплі. Глечик – глиняний посуд для зберігання молока. Є в Україні своєрідний глиняний посуд – це куманці, барильця, горнятка.

– А ось, подивіться, яка гарна розмальована українська піч. Українці ставилися до печі з особливою пошаною як до годувальниці та берегині. Тому вона завжди була чиста і ніколи не стояла порожня. На ній господині готували обід, пекли хліб, пироги. Біля печі не можна лаятися, брехати, бо тоді страва з печі буде не смачна. Я теж замісила тісто і поставила його в піч, нехай печеться.

Веселенька біла піч

Стоїть у куточку.

Вона варить і пече

Кашу й пиріжечки,

Борщик, юшку, галушки

Ще й духмяні пампушки.

• Знизу в піч підкладали дрова, розпалювали піч. А це, погляньте, біля печі мої помічники. Кочерга або коцюба. Це знаряддя для перемішування в печі палива та вигрібання з неї жару, попелу. Рогач – довгий дерев’яний держак із двома закругленими ріжками. Як ви вважаєте для чого він потрібен?
• Так, за допомогою нього в піч ставили казани і варили різні страви.
• А які українські страви ви знаєте? Пригадайте, з яких інгредієнтів варять борщ.
• Давайте пограємо в гру «Зваримо борщ». Треба перенести і покласти в горщик лише ті овочі, які потрібні для борщу.

Гра «Зваримо борщ»

• Ще одним святим місцем в українській хаті було покуття або «святий кут». Тут у куточку на полиці стояли ікони з вишитими рушниками, висіла лампадка. Кожен, хто входив до хати, віддавав пошану перехрестившись до покуття.

Наша екскурсія продовжується. Погляньте, які гарні рушники прикрашають стіни. Від сивої давнини і до наших днів, у радості і в горі рушник – невід’ємна частина нашого побуту. У народі говорили: «Хата без рушників – як родина без дітей». Вишитий рушник можна порівняти хіба що з піснею.

Звучить «Пісня про рушник».

Дитина:

Біле поле полотняне,

Рівне, ткане, чисто пране,

А по ньому голка ходить,

За собою нитку водить.

Покрутнеться так і сяк –

Розцвіте червоний мак.

Зазирне і там і тут –

Василечки зацвітуть.

 Подивіться як палахкотять багатством кольорів рушники в нашій світлиці.

• Які ви бачите кольори на рушниках?
• Багато рушників вишиті двома кольорами – червоним і чорним. Чорний – це колір родючої землі, багатства, урочистості. Червоний – колір щастя, добробуту, кохання. Ним найчастіше вишивали дитячий, юнацький, весільний одяг.
• Існують різні види рушників: плечовий – для гостей, утирач – для рук, посуду, на обрядовому рушнику подавали гостям хліб-сіль, рушники-обереги, що оберігають хату від зла, вішали над вікнами, дверима. А цей рушник що прикрашає ікону на покутті називається божничок. Нашому рушнику-божничку більше ста років.
• Стіну з рушниками прикрашає український вінок. Український вінок – це не просто головний убір або прикраса, це оберіг дівочий.
• А що ми називаємо оберегом?

Дитина:

У віночок України заплету я квіти нині.

Віночок – не просто краса,

Йому підвладні й небеса.

Про це відомо у нас зроду,

Він оберіг народу й роду.

-У віночку є така сила, що біль знімає, волосся береже. І сила ця у квітах.

Віночок із квітів – це знахар душі.

В нім сила чаклунська, це шана красі.

Вплітається в нього багато квіток,

Зеленого листя, плодів ягідок.

Дубовий листочок – то міць силова,

Троянда – кохання,

А мальва – краса.

Ромашка – то мир,

Безсмертник – життя,

Волошка – то ніжність та радість буття.

Разом всі рослини – то є оберіг,

Його сплетемо, щоб голівку беріг.

• До віночка «вплітали» стрічки:

посередині – світло-коричневу – символ землі-годувальниці;

пообіч від коричневої – жовті стрічки – символ сонця;

за ними світло-зелені – символ краси та молодості;

потім – голубі, сині – символ неба і води;

далі в’яжуть жовтогарячу – символ хліба;

фіолетову – символ мудрості людини;

малинову – символ душевності, щирості;

рожеву – символ достатку.

• Давайте пограємо в «Гру з віночком»

Діти стоять по колу, передають віночок один-одному і говорять слова. На кому віночок зупиняється, той виходить на середину кола і танцює, а діти плескають в долоні.

Ти котись, котись віночок

Через поле в наш садочок

Не дрімай, не зівай.

Танок швидко починай.

• А зараз, діти, відгадайте мою загадку:

Він усіх до себе манить.

Всіх збирає навкруги.

Борщ на нього й кашу ставлять,

Ще й духмяні пироги.

(стіл)

• Правильно, молодці. Стіл у хаті завжди стоїть у найсвітлішому місці. Який він за розміром? Так, він великий. Раніше люди жили великими сім’ями. За стіл сідали всі разом. Стіл у хаті – це годувальник. За ним збиралася вся родина. Кругом столу стоять лави та ослони.

З дитячої колиски чути плач дитини.

• Ой, а хто це плаче? Ходімо заспокоїмо малятко.

Тихо лежить у колисці дитина.

Мати коханого сина гойдає.

Пісня, мов пташка, із серденька лине,

Пісню ласкаву матуся співає.

• Давайте тихесенько проспіваємо колискову.(співають). От наша дитиночка і вже не плаче. Покладемо її в люльку на подушечку з гусячого пір’я, та під подушечку покладемо зілля чебрецю і м’яти, щоб зле з очей знімати та сон оберігати. А на мотузочку прив’яжемо хміль, щоб сон був міцний і глибокий. Так робили наші бабусі. А це біля дитини клали ляльку-мотанку. Це не просто іграшка, вважалось , що вона захищає дитину від біди та зла.
• Діти, погляньте, яка гарна скриня є в нашій світлиці.

Є в бабусі скриня,

Мальована, синя.

В ній лежать віночки

Й вишиті сорочки,

Гаптований рушничок

І витканий ходничок.

• Скриня на Україні завжди була в великій шані і завжди стояла на самому видному місці. У скриню, крім господарки, ніхто не мав права заглядати. Але у мене від вас секретів нема. Давайте роздивимось, що там лежить. Та це ж український національний одяг. Це – чоловічий.( вихователь разом з дітьми дістає одяг і називає його: сорочка-вишиванка, шаровари, пояс, шкіряні чоботи, шапка-кучма) А це – жіночий одяг: сорочка-вишиванка, запаска, попередниця, кептарик, віночок та й це червоне намисто. А ще в нашій скрині є хустки. Які вони гарні, різнокольорові.
• Дівчатка, беріть хустки та затанцюємо танок.

«Танок з хустинками» (на пісню «Мамина хустка»)

• Поки дівчатка танцювали наші хлопці вже за стіл посідали, зголодніли мабуть. А я зовсім забула, що в мене в печі щось печеться. Зараз подивлюсь чи не пора діставати. Що це так смачно пахне? Так, це пампушки з часником, улюблена українська страва. Пригощайтесь!

Ось така у мене хата,

Чим багата, тим і рада.

Звучить пісня «Мамина світлиця»

Діти:

За вашу хату вдячні ми вам щиро,

За пісню і стола просту гостину.

І усміхнувся з рушника Шевченко,

Мов привітав кохану Україну.

- Хай сонце вам сяє, а серце співає,

Хай смуток до хати дороги не знає.

Хай щастя вікує у вашому домі,

А радість хай буде завжди.

Здоров’я міцного і щедрої долі,

Хай Бог посилає на довгі роки!